Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника батька Хмеля, тріюмфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських дзвонів. Нехай душа моя в Тобі відродиться, бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти - все щастя...
    Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць у понурі ранки: принеси мені зойки катованих у льохах і тюрмах, і засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб росла завзяття міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли Герої за Тебе, Свята, за Твою славу, за Твої Святі ідеї, щоб помстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром і Крутами, в Кінгірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української нації, Української Національної Революції - полковника Евгена Коновальця, Бассарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, і тисяч інших незнаних нам, що кості їх порозкидані, або тайком загребені.
    Спали вогнем животворчим усю кволість у серці моєму. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних Чинів. В Чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть у муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, ВІДВІЧНА УКРАЇНО, СВЯТА, МОГУТНЯ І СОБОРНА.